мистецтво, театр, література

(без теми)

Насправді всі наші проблеми (принаймні більшість) - від неправильної комунікації і невміння / небажання порозумітися.
Знання людської поведінки (мотивів, звичок) і цінностей мало б спростити цей процес, але... У моєму випадку чим краще я розбираюся в людях, тим важче мені з ними співпрацювати, бо ж на поверхню виходять усі приховані наміри, ображені амбіції,
мистецтво, театр, література

Походеньки

Другий день поспіль вдихаю аромати осені і шурхочу листям у львівських парках. Блукаю знайомими місцями, споглядаю краєвиди, намагаючись увібрати й закарбувати в пам'яті кожну деталь, і щоразу дивуюся її (осені) здатності вражати й дивувати. Начебто все вже було і начебто встигла побачити за своє життя кожен момент зміни, перетворення природи, бо ж щороку відбувається те саме... Проте кольорові перевтілення не перестають дивувати й тішити: кожного разу сприймаю їх по-новому - ніби раптом помічаю щось незвичайне, відкриваю невідомі раніше смисли натури.
Вчора відкрила для себе Погулянку. Декілька разів доводилось там бувати улітку. Тоді, пригадую, вона не вразила мене ані масштабами, ані цікавими місцями, де можна було б побродити, сховавшись від цивілізації, і в планах міських прогулянок я її ігнорувала. Тепер мені трапилась нагода відкрити її заново. Подалася углиб лісу від джерела, минула кілька пагорбів і пішла уперед, навіть не знаючи, куди мене виведе стежка. Під ногами - купи листя, що промовляло від найлегшого дотику ступні. Місцевість - форми, кольори, звуки і запахи - нагадала ліс біля Чортових скель. Майже безлюдно і дуже спокійно. І по-своєму затишно.
Взагалі-то моїм улюбленим місцем для таких блукань є Кайзервальд (парк Знесіння). Однак часом (з часом) смаки змінюються. І поряд зі старими-добрими звичками виникають нові. Нині була в Стрийському парку. За останні рази розлюбила там бувати - надто гамірно у вихідні: мами з дітьми гуляють, наречені фоткаються, велосипедисти гасають... А сьогодні там було добре. Мабуть, тому що будень. Може, тому що після дощу - насиченість та яскравість барв притягувала й заворожувала. І, певно, тому що мені нікуди особливо не спішилося і нікого не чекалося - мала змогу сприймати природу вільно й невимушено.
Добре, що у Львові є місця, які можна щоразу наново відкривати. Принаймні для себе.

ПС. на жаль, фотоапарата при собі не мала (
мистецтво, театр, література

Осіннє

Подорож має дивовижну здатність лікувати, оновлювати. Часто не тільки фізично, а й (або лише) морально. Нещодавно читала про це в Кідрука ("Любов і піраньї"), а вчора отримала нагоду вкотре пересвідчитись на власному прикладі.
День напередодні поїздки видався важким. І не через купу роботи, вимогливе або конфліктне начальство, особисті стосунки чи щось подібне.
Читати більшеCollapse )
Мандрівка впорядковує думки і розставляє пріоритети. Робиш елементарні речі - і помічаєш суттєве. Поза рутиною сірих буднів - в іншому середовищі - розумієш, що важливе насправді. Що було, є і буде з тобою незалежно від зовнішніх обставин. Віднаходиш цілісність і гармонію.
Бо це - гори...
бродити

Дівчата, коні і... футбол

Буває, заплануєш собі відпочинок за тиждень наперед. Через два дні змінюєш плани. Наступного дня повертаєшся до первісного варіанту, а ще через день від нього відмовляєшся. Тоді переконуєш себе, що так мало бути, і з головою поринаєш у роботу. А потім настають вихідні, і ти з жалем думаєш про втрачені можливості... Знову щось плануєш. З сьогодні на завтра. Погодні умови сприяють. Навіть друзі підтягуються. Настає ТОЙ день. І ... Доля знову випробовує тебе: друзі раптом перебирають ініціативу і пропонують свої варіанти. Ти можеш погодитись або не погодитись. Або спробувати поєднати одне й інше, як-от трапилося зі мною минулої неділі. Можливо, це і називається гнучкістю? ;)
Читати більшеCollapse )
мистецтво, театр, література

Конференція просто неба

29 травня 2014 р.
с. Нагуєвичі (Львівська обл.), Музей-садиба Івана Франка

Навіть найавантюрніші ідеї можуть стати реальністю, коли знаходяться однодумці.
Дякую тим, хто зумів висловити і наважився підтримати ;))

За задумом організаторів, засідання третьої секції мало відбутись «під оборогом». Того «оборогу», про який писав Франко і під яким могли б комфортно розміститися всі учасники секції, ми не знайшли. Зате знайшли щось навіть краще – затишне місце в тіні розлогої черешні (чи то була яблуня?) недалеко від вуликів у саду. Принесли стіл, розставили стільці – і «натуральний» (тобто природний) конференц-зал був готовий.
Наукові доповіді під відкритим небом – новий і незвичайний досвід як для учасників конференції, так і для самих організаторів та гостей. Доповідачі комунікували не лише між собою, а й із мальовничим довкіллям. Барви та звуки природи гармонійно доповнювали, а часом несподівано переривали обговорення, наочно підтверджуючи (а чи ставлячи під сумнів) теоретичні засновки молодих дослідників. Птахи, нестримно щебечучи, намагалися взяти участь у дискусії, вітер «загравав» із президією, підхоплюючи зі столу та розкидаючи по траві аркуші протокольного звіту, перевертаючи пластикові горнята і вихлюпуючи з них цілющу прохолоду.
Гамірною ватагою увірвалися в літературознавчий дискурс діти, які прибули до музею на екскурсію. Один хлопчина, підійшовши до столу президії та ставши поміж керівником секції і секретарем, цілком серйозно запитав: «А що ви тут робите?».
Зробили ми чимало. Окрім того, що спостерігали за природою, вловлюючи запахи, барви та звуки довкілля, безпосередньо реагуючи на його «втручання», співіснуючи в одному часопросторі, ми захопились обговоренням.
Говорили про світ дитячих образів Миколи Вінграновського, маскування у Франка, самоідентифікацію в Підмогильного. Услід за Іриною Вільде шукали «золоте руно» сюжетів у малій прозі Михайла Яцкова. Мандрували в часі й просторі горами, долами й містами, разом із галасливими дітлахами задирали до неба голови, задивляючись на лелек і намагаючись їх «упіймати» своїми фотокамерами. Дивувалися з дивовижного світу гуцулів та майстерності його зображення не-гуцулами. Читали вірші авангардистів, згадували «революційний» та «міжвоєнний» Львів, відчитували первісні варіанти Шевченкових творів з-поміж Кулішевих редагувань.
Час минув швидко, хоча засідання «під оборогом» тривало найдовше з усіх і навіть трішки вийшло за рамки запланованого. Маємо надію, що «ужинок “різнородної роботи”» (саме так називалася третя секція) дасть плоди у вигляді статей до збірника та подальших філологічних подій «платонівського формату».


Більше читайте тут: http://ifnan.gov.ua/events/1/554/
 
гори, фестивалі, мандри

Gorgany welcome

1-3 травня 2014 р.
Львів - Івано-Франківськ - с. Стара Гута - пол. Середня - пер. Кузьминецький - г. Висока (1803) - г. Ігровець (1804) - г. Борівка - г. Лопушна - г. Велика Сивуля (1836) - пол. Рущина - урвище Пекло - вдсп. Салатручіль - с. Бистриця - Надвірна - Івано-Франківськ - Львів.

SAM_7307
                                                                                                                                                                                                   Фото (c) Evil Mms
Читати більшеCollapse )
мистецтво, театр, література

(без теми)

Можна три дні ходити по горах, співати патріотичних пісень, пишатися національною символікою, "стібатися" з "москалів" і з розумінням ставитись до станиславівського таксиста, який полюбляє "Ретро ФМ", і всю дорогу в маршрутці Косів - Львів намагатись абстрагуватись від музичного формату "Нашого радіо". А тоді повернутись до Львова і дізнатись про траур...
бродити

Відкриття сезону "Карпат і електричок"

23 березня 2014 р.
с. Лавочне - г. Явірник (1122 м) - ст. Бескид
Протяжність маршруту - 14 км. Час у дорозі - орієнтовно 7 год (9:45 - 16:45) з привалами, блуканням, компанією дівчат і новачками в горах.

Весна цьогоріч, як ніколи, вчасна й доречна. Адже ми, українці, зараз особливо потребуємо видимих свідчень тих якісних змін, що відбулися з нами і в нас самих протягом останніх чотирьох місяців. Пробудження природи якраз і є одним із таких свідчень, які не залежать від суспільно-політичних, економічних, зовнішньополітичних чи будь-яких інших цивілізаційних чинників. Те, що відбувається завжди і триває тисячоліттями. Те, що дає силу й енергію всьому сущому. Прокидання з зимового сну як початок нового життя. Вихід зі сплячки як вихід з депресії. Потреба руху й активних перетворень спонукає до дій.
Коли сонце затоплює екран монітора, неможливо всидіти на місці - чи то вдома, чи на роботі. Мозок відмовляється опрацьовувати гектари віртуальної інформації. Відчуття притуплюються від тривалих перенапружень. Перепади настрою не дають змоги сконцентруватися на виконанні завдань. Емоційний стан вимагає додаткових позитивних зрушень і "підзарядки". Саме тоді згадуєш про подорожі як один із найбільших і найцінніших психологічних ресурсів. Довго не думаючи, підбиваєш людей, обираєш маршрут і вирушаєш...

Читати більшеCollapse )